Каталог статей

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану здійснюють державну реєстрацію смерті шляхом складання актових записів цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

Відомості, зазначені в актових записах про смерть, складених виконавчими органами сільських, селищних та міських (крім міст обласного значення) рад на паперових носіях та в електронному вигляді, вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян протягом трьох робочих днів з дня надходження актового запису до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, що визначено частиною другою статті 12 Закону.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 9 Закону особа, яка звернулась з питання державної реєстрації смерті, має пред’явити паспорт громадянина України (паспортний документ іноземця) та документи, які підтверджують факт смерті.

При цьому частиною шостою статті 17 Закону визначено коло осіб, які можуть звернутися з питання державної реєстрації смерті померлого це: родичі померлого, представники органу опіки та піклування, працівники житлово-експлуатаційних організацій, адміністрацій закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інші особи.

Частиною першою статті 17 Закону визначені підстави для державної смерті – це документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану, який проводить державну реєстрацію смерті, вилучає паспорт громадянина України, а також військово-облікові та пільгові документи померлого і на першій сторінці цих документів робить відмітку про те, що власник помер. Непередача зазначених документів померлих не є перешкодою для реєстрації, враховуючи особливий характер такого акту як смерть.

Заява щодо державної реєстрації смерті повинна бути подана в термін не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а у разі неможливості одержання лікарського свідоцтва про смерть, фельдшерської довідки про смерть – не пізніше п'яти днів.

Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) реєстрація може бути проведена в найближчому відділі державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація смерті осіб, що померли в слідчих ізоляторах або установах виконання покарань, у яких ці особи трималися або відбували покарання, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту або засудження осіб чи за місцезнаходженням установи.

Частиною четвертою статті 17 Закону визначено виключні випадки проведення державної реєстрації смерті за місцем проживання заявника, а саме:

– якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті;

– встановлення у судовому порядку факту смерті;

– звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом.

На загальних підставах з дотриманням вимог законодавства України проводиться державна реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства. У цих випадках паспортні документи померлого можуть бути як вилучені для подальшого спрямування до Міністерства закордонних справ України, так і повернені особі, яка супроводжуватиме тіло померлого за кордон.

Відповідно до частини п’ятої статті 6 Закону органи державної реєстрації актів цивільного стану повідомляють компетентні органи іноземних держав, з якими Україною укладено договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах, про державну реєстрацію смерті громадян таких держав, якщо правилами договорів передбачено надання зазначених відомостей.

Провідний спеціаліст відділу 
правової допомоги Департаменту 
у справах цивільного стану громадян
Державної реєстраційної служби
України



О.Г. Матюшинець