Каталог статей
| Головна » Статті » Мої статті |
Закріплення на законодавчому рівні граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу
Згідно із статтею 1 Закону України „Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Представництво прав та інтересів особи адвокатом, в тому числі в суді, відповідно до статті 12 зазначеного Закону здійснюється за плату відповідно до домовленості, що відображається в угоді між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом. Тому, за загальним правилом, після розгляду справи судом, сторона, на користь якої ухвалено судове рішення і яка понесла у зв’язку з судовим розглядом відповідні витрати (в тому числі і на правову допомогу), суд зобов’язує іншу сторону їх відшкодувати. Але, з огляду на те, що вартість послуг адвоката може бути різною, домовленість про яку з клієнтом здійснюється на добровільних засадах, сторона, яка має відшкодувати ці витрати, є незахищеною у тих випадках, коли сума цього відшкодування є занадто великою (наприклад, коли є домовленість між особою, яка звертається до суду, і адвокатом, а справа з самого початку вбачається виграшною). У зв’язку з цим, виникає необхідність встановити „розумні” межі такого виду відшкодування. Що стосується міжнародного досвіду, законодавство більшості країн, при вирішенні питання відшкодування витрат на правову допомогу, яка надавалася стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, виходить з того, що компенсації підлягають фактично понесені витрати на правову допомогу (наприклад, Словаччина), в деяких країнах окрім цього існує і обмеження у вигляді певного відсотку від ціни позову або не більше встановленої таксою суми (наприклад, Естонія, Литва). В Росії таке відшкодування провадиться у розумних межах, що визначається судом. У Республіці Білорусь, механізм компенсації полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує понесені нею витрати з оплати допомоги представника за рахунок іншої сторони, виходячи із складності справи і часу, затраченого на її розгляд. Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року передбачалося, що стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката, який брав участь у справі, в розмірі до п’яти процентів від задоволеної частини позовних вимог, але не більше встановленої таксою суми. Якщо відповідно до встановленого порядку допомога адвокатом була подана стороні безкоштовно, суд стягує з другої сторони зазначену суму на користь юридичної консультації або в доход держави. 1 вересня 2005 року набрали чинності новий Цивільний процесуальний кодекс України та Кодекс адміністративного судочинства України. Статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України та статтею 16 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. Положеннями статей 84 Цивільного процесуального кодексу України та 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Таким чином, норми кодексів зумовлюють потребу на рівні закону вирішити питання встановлення граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ. У зв’язку з цим, з метою визначення засад визначення та встановлення граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу саме на рівні закону, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року № 607-р схвалено Концепцію проекту Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу”. З урахуванням положень цієї Концепції, розроблено проект Закону „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу”, який 12 березня 2007 року Кабінетом Міністрів України в порядку законодавчої ініціативи внесено на розгляд Верховної Ради України (реєстраційний № 3286). Зокрема, проектом передбачається встановити, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація сплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення - іншою стороною, а в адміністративних справах - суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні та при вчиненні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. Коли сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, розмір її компенсації стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні та при вчиненні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. Слід зазначити, що обрання такого механізму обчислення розміру компенсації, як у відсотковому відношенні до мінімальної заробітної плати (а не чіткої грошової суми), дозволить автоматично збільшувати цей розмір при кожному підвищенні мінімальної заробітної плати. Цивільний процесуальний кодекс та Кодекс адміністративного судочинства передбачають, що розгляд та вирішення справ здійснюється у судовому засіданні, а також за його межами - при вчиненні окремої процесуальної дії поза залою судового засідання (вручення документів, допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці тощо). При цьому, як в судовому засіданні, так і при вчиненні окремої процесуальної дії секретарем судового засідання складається протокол. Тому, встановлення проектом критеріїв обліку часу участі особи, що надає правову допомогу, „у судовому засіданні та при вчиненні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням”, не лише охоплює можливу участь цієї особи в судовому процесі, але і дозволить відстежити дійсний (фактичний) час її участі за допомогою протоколу судового засідання. Проектом пропонується компенсацію витрат на правову допомогу за рахунок держави покласти на уповноважений Кабінетом Міністрів центральний орган виконавчої влади та передбачати у проекті Державного бюджету України на відповідний рік видатки для здійснення такої компенсації. На сьогодні, до врегулювання зазначеного питання на законодавчому рівні, згідно з пунктом 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного процесуального кодексу та пунктом 2 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства, питання встановлення граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу вирішується постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”. Директор Департаменту законодавства про правосуддя, правоохоронну діяльність та боротьбу із злочинністю Рябошапка Р.Г. Головний спеціаліст відділу з питань правосуддя Департаменту законодавства про правосуддя, правоохоронну діяльність та боротьбу із злочинністю Іваненко К.В. | |
| Переглядів: 881 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |