Каталог статей
| Головна » Статті » Мої статті |
Запровадження процедури медіації (примирення) у законодавстві України
Хоча на даний час Україна знаходиться лише на етапі формування вітчизняної моделі відновного правосуддя вже з впевненістю можна констатувати, що необхідність запровадження інституту примирення (медіації) у вітчизняній системі права підтримується широким колом фахівців. Така підтримка ґрунтується, насамперед, на позитивних результатах практики застосування інституту примирення у багатьох країна світу, які свідчать про його ефективність. До того ж, це відповідатиме загальній позиції України щодо гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу, адже, питанню примирних процедур присвячена ціла низка рекомендацій і рішень Ради Європи, зокрема, Рекомендації № R (99) 19 "Про посередництво в кримінальних справах" від 15 вересня 1999 року, яка є одним з основних документів Ради Європи щодо реалізації програм відновного правосуддя та Основоположного рішення Ради Європейського союзу від 15 березня 2001 року "Про місце жертв злочинів у кримінальному судочинстві" (2001/220/JHA), які наголошують на необхідності розвитку та впровадження програм відновного правосуддя в національні системи права. Варто також відзначити, що на даний час, незважаючи на відсутність спеціального законодавства, Україна може похвалитися своїм власним досвідом застосування процедури медіації, який підтверджує високу ефективність застосування цього інституту при вирішенні конфліктів. Так, починаючи з 2003 року активно проводяться експерименти у судах (зокрема, у містах Києві, Харкові, Івано-Франківську, Автономній Республіці Крим та інших). Також на території України діє ціла низка Регіональних Груп Медіації, які об`єдналися в Асоціацію Груп Медіації України та Український Центр Порозуміння, який активно займається впровадженням програм примирення потерпілих і правопорушників та просвітницькою діяльністю у цій сфері. З вересня 2006 року по лютий 2007 року в десяти регіонах України Українським Центром Порозуміння проводилося проміжне оцінювання впровадження програм відновного правосуддя. Протягом звітного періоду було проведено 41 програму відновного правосуддя, з них: 39 – медіації у кримінальних справах, 2- сімейні конференції. Навіть така незначна за обсягом практика застосування відновних процедур засвідчила, що медіація у кримінальному судочинстві має багато переваг порівняно із загальним судовим порядком розв’язання "кримінально-правових конфліктів". Зокрема, медіація забезпечує більш ефективне розв’язання проблеми відшкодування моральної та/або матеріальної шкоди; надає можливість сторонам впливати на рішення, що приймається у справі, допомагає зняти емоційне напруження. Крім того, медіація звільняє суддів від навантаження у зв’язку із розглядом справ невеликої тяжкості і надає можливість зосередитися на більш серйозних справах, а також прискорює процес розгляду справ у суді. Діюче українське законодавство має основи для запровадження процедури медіації, насамперед, це інститут примирення у кримінальному законодавстві. Так, статтями 45 та 46 Кримінального кодексу України та статтями 72 та 8 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям та у зв’язку з примиренням винного з потерпілим. Однак, широкому застосуванню вказаних норм на практиці перешкоджає відсутність детальної регламентації процедури примирення в законодавчих актах, а також обмежене коло справ, у яких можна застосовувати дану процедуру. Таким чином, з метою врегулювання процедури медіації (примирення) на законодавчому рівні, наказом Міністра юстиції у травні 2005 року було створено міжвідомчу робочу групу з питань впровадження процедури медіації (примирення) в кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, до якої увійшли представники Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, та науковці. Аналізуючи, в процесі роботи над концепцією застосування програм відновного правосуддя (медіації) у кримінальному судочинстві України, досвід інших країн (зокрема, Польщі, Словаччини, Румунії, Німеччини, Франції тощо), Рекомендації Ради Європи, а також Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, члени робочої групи дійшли висновку щодо необхідності внесення змін не лише до зазначених Кодексів, а і у розробці окремого закону про діяльність медіаторів у кримінальних справах. Відтак, протягом 2006 року відповідною робочою групою розроблено проекти Законів України "Про медіацію (посередництво) у кримінальних справах" та "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо процедури медіації (посередництва)". Метою вказаних законопроектів є впровадження процедури медіації, яка полягає у примиренні підозрюваного, обвинуваченого або підсудного і потерпілого за участю посередника (медіатора) і відшкодуванні потерпілому завданої матеріальної та моральної шкоди. Проектом Закону України "Про медіацію (примирення) у кримінальних справах" визначено основні засади процедури медіації та форми її організації. Відповідно до положень цього законопроекту процедурою медіації (примирення) у кримінальних справах визначається процедура, спрямована на примирення потерпілого та підозрюваного (обвинуваченого, підсудного) у справах про умисні злочини середньої тяжкості, необережні тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також досягнення між ними згоди (прийнятного рішення) щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди за допомогою медіатора (посередника); Медіатор, який здійснюватиме процедуру медіації, повинен володіти вмінням усунення конфліктів і мати знання, не лише у сфері права, а й у таких сферах як психологія, соціологія, педагогіка, які є необхідними для її проведення. Також визначаються професійні права та обов’язки медіатора, підстави дисциплінарної відповідальності та види дисциплінарних стягнень, оплата праці, соціальне та пенсійне забезпечення, порядок оподаткування доходів медіаторів. Одними із основних положень законопроекту є визначення організаційної форми діяльності медіаторів. Організаційною формою здійснення процедури медіації є об’єднання медіаторів, яке є професійною громадською неприбутковою організацією, що можуть утворювати виключно медіатори. У свою чергу, об’єднання медіаторів утворюють Спілку медіаторів, метою якої є здійснення захисту професійних прав медіаторів, забезпечення професійного незалежного контролю та створення системи підвищення кваліфікації медіаторів. Систему органів професійного самоврядування медіаторів в Україні утворюють З’їзд медіаторів України та Рада медіаторів України. Проект Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо процедури медіації (посередництва)" спрямований на законодавче закріплення альтернативних способів вирішення конфлікту між правопорушником і потерпілим за допомогою медіатора. Положеннями даного проекту пропонується, зокрема, розширити можливість звільнення осіб від кримінальної відповідальності у зв’язку із примиренням винного з потерпілим, в тому числі, шляхом укладення та виконання договору про примирення у випадках вчинення необережних злочинів середньої тяжкості, а також забезпечити можливість призначення не більше двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, у разі укладення договору про примирення, а також відсутності обставин, які обтяжують покарання. Крім того, законопроектом визначається коло осіб, які мають право ініціювати процедуру медіації, порядок її призначення, строк процедури та її наслідки. Після громадського обговорення зазначених проектів Законів, а також отримання від заінтересованих органів та наукових установ пропозицій та зауважень постало питання про необхідність комплексного запровадження процедури медіації (примирення), тобто розробки проекту закону, який би регулював проведення процедури медіації (примирення) не тільки у кримінальному, а й у цивільному та господарському судочинстві та проекту закону щодо внесення змін до відповідних процесуальних кодексів. Про доцільність запровадження процедури медіації (примирення) у цивільному та господарському судочинстві свідчать Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи "Про медіацію в цивільних справах" (R № (2002) 10) та "Про сімейну медіацію" (R № (98) 1), а також "Зелена книга" про альтернативне врегулювання спорів у цивільному та комерційному праві Комісії Європейських Співтовариств, Типовий закон ЮНСІТРАЛ Про міжнародну комерційну примирювальну процедуру з настановами щодо її впровадження й застосування (2002) тощо. У зв’язку з цим, на даний час Міністерством юстиції здійснюється доопрацювання вказаних проектів законів України, яке планується завершити до кінця 2007 року. Отже, можна прогнозувати, що вже у 2009 році в українському законодавстві буде запроваджено цей дійсно прогресивний інститут, який позитивно впливатиме на учасників кримінального, цивільного та господарського процесів, стане конкретним механізмом забезпечення права сторін на примирення, визначеного чинним законодавством, та сприятиме формуванню позитивного іміджу країни серед світової спільноти. Адже, заохочення людей до поваги один до одного та до вирішення конфліктів, у разі їх виникнення, на відновних засадах – це два найважливіших шляхи розбудови справедливого та гуманного суспільства. Нормативно-правові акти: 1. Основоположне рішення Ради Європейського союзу від 15 березня 2001 року "Про місце жертв злочинів у кримінальному судочинстві" (2001/220/JHA). 2. Рекомендація Ради Європи № R (99) 19 від 15 вересня 1999 року "Медіація у кримінальних справах". 3. Рекомендація Ради Європи "Про медіацію в цивільних справах" R № (2002) 10. 4. Рекомендація Ради Європи "Про сімейну медіацію" R № (98) 1. Література: 1. Говард Зер. Зміна об’єктива: новий погляд на злочин та правосуддя. – Університетське видавництво "Пульсари", 2004. – С.- 222. 2. О.М. Боброва, А.О. Горова, В.В. Землянська, Н.М. Прокопенко. Відновне правосуддя. Особливості впровадження процедури медіації: європейський досвід. К.: Наш час, 2006. – С.-164. 3. А. Горова "Проміжна оцінка розвитку центрів відновного правосуддя у громадах"// Відновне правосуддя в Україні.-№1.-2007.-С. 27-32. Провідний спеціаліст відділу з питань кримінального та процесуального права Департаменту законодавства про правосуддя, правоохоронну діяльність та боротьбу із злочинністю Жмудь Вікторія | |
| Переглядів: 1363 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |