Законодаство
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
(витяг)
КНИГА ШОСТА СПАДКОВЕ ПРАВО
Глава 84
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СПАДКУВАННЯ
Стаття 1216. Поняття спадкування
1. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від
фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб
(спадкоємців).
Стаття 1217. Види спадкування
1. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Стаття 1218. Склад спадщини
1. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що
належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не
припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 1220. Відкриття спадщини
1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або
оголошення її померлою.
Стаття 1221. Місце відкриття спадщини
1. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання
спадкодавця.
2. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем
відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або
основної його частини, а за відсутності нерухомого майна -
місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Стаття 1222. Спадкоємці
1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні
особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які
були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після
відкриття спадщини.
2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та
інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
Стаття 1223. Право на спадкування
1. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
2. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним,
неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за
заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини
право на спадкування за законом одержують особи, визначені у
статтях 1261-1265 цього Кодексу.
3. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Стаття 1224. Усунення від права на спадкування
1. Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили
життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили
замах на їхнє життя.
Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до
особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це,
все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.
2. Не мають права на спадкування особи, які умисно
перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни
або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на
спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню
їхньої частки у спадщині.
3. Не мають права на спадкування за законом батьки після
дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні
права не були поновлені на час відкриття спадщини.
Не мають права на спадкування за законом батьки
(усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші
особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання
спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
4. Не мають права на спадкування за законом одна після одної
особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням
суду.
Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя,
то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг
знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на
спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було
набуте ними за час цього шлюбу.
5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на
спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася
від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку
хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
6. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у
тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у
спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний
відказ.
Стаття 1232. Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на
утримання, догляд, лікування та поховання
спадкодавця
1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які
були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд,
лікування та поховання спадкодавця.
2. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть
бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.
Глава 85
СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ
Стаття 1233. Поняття заповіту
1. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на
випадок своєї смерті.
Стаття 1234. Право на заповіт
1. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною
дієздатністю.
2. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту
через представника не допускається.
Стаття 1235. Право заповідача на призначення спадкоємців
1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або
кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими
особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників
цивільних відносин.
2. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на
спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому
разі ця особа не може одержати право на спадкування.
3. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які
мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту
щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині,
встановлюється на час відкриття спадщини.
4. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на
спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на
спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право
на спадкування на загальних підставах.
Стаття 1236. Право заповідача на визначення обсягу спадщини,
що має спадкуватися за заповітом
1. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки,
які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права
та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
2. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини
або її частини.
3. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише
свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та
частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.
4. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на
момент відкриття спадщини.
Стаття 1240. Право заповідача на покладення на спадкоємця
інших обов'язків
1. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних
дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими
паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.
2. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних
дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.
Стаття 1241. Право на обов'язкову частку у спадщині
1. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти
спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки
спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка
належала б кожному з них у разі спадкування за законом
(обов'язкова частка).
Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений
судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та
спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
2. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість
речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість
заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має
право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та
майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті
для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині,
дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його
обов'язкову частку.
{ Стаття 1241 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2146-IV
( 2146-15 ) від 03.11.2004 }
Стаття 1248. Посвідчення заповіту нотаріусом
1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем
власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів
власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і
підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати
заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття
1253 цього Кодексу).
Стаття 1251. Посвідчення заповіту посадовою особою
органу місцевого самоврядування
{ Назва статті 1251 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2435-VI ( 2435-17 ) від 06.07.2010 }
1. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім
секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою
особою відповідного органу місцевого самоврядування.
{ Стаття 1251 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2435-VI
( 2435-17 ) від 06.07.2010 }
Стаття 1253. Посвідчення заповіту при свідках
1. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений
при свідках.
2. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої
статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як
двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.
3. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною
дієздатністю.
4. Свідками не можуть бути:
1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує
заповіт;
2) спадкоємці за заповітом;
3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
5. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос
та ставлять свої підписи на ньому.
6. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Стаття 1255. Таємниця заповіту
1. Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує
заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт
замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини
розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його
змісту, скасування або зміни заповіту.
Стаття 1256. Тлумачення заповіту
1. Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття
спадщини самими спадкоємцями.
2. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту
здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Стаття 1257. Недійсність заповіту
1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а
також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та
посвідчення, є нікчемним.
2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт
недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не
було вільним і не відповідало його волі.
3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у
заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим
заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на
спадкування за законом на загальних підставах.
Глава 86
СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ
Стаття 1258. Черговість спадкування за законом
1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування
почергово.
2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право
на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги,
усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини
або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею
1259 цього Кодексу.
Стаття 1259. Зміна черговості одержання права на спадкування
1. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на
спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором
заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини.
Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому
участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у
спадщині.
2. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних
черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із
спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови,
що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально
забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через
похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Стаття 1261. Перша черга спадкоємців за законом
1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти
спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені
після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Стаття 1262. Друга черга спадкоємців за законом
1. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні
брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька,
так і з боку матері.
Стаття 1263. Третя черга спадкоємців за законом
1. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні
дядько та тітка спадкодавця.
Стаття 1264. Четверта черга спадкоємців за законом
1. У четверту чергу право на спадкування за законом мають
особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як
п'ять років до часу відкриття спадщини.
Стаття 1265. П'ята черга спадкоємців за законом
1. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші
родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому
родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування
родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що
віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця
не входить до цього числа.
2. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують
утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа,
яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років
одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним
або основним джерелом засобів до існування.
Стаття 1266. Спадкування за правом представлення
1. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини,
яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові,
якби вони були живими на час відкриття спадщини.
2. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б
належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби
вони були живими на час відкриття спадщини.
3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка
належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові
спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку
спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці,
дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття
спадщини.
5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється
кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між
ними порівну.
6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право
представлення діє без обмеження ступеня споріднення.
Стаття 1267. Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом
1. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є
рівними.
2. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується
рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із
них.
3. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою
нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних
засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Глава 87
ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА СПАДКУВАННЯ
Стаття 1268. Прийняття спадщини
1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти
спадщину або не прийняти її.
2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із
застереженням.
3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем
на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину,
якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу,
він не заявив про відмову від неї.
4. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа,
цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що
прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою -
четвертою статті 1273 цього Кодексу.
5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить
спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Стаття 1269. Подання заяви про прийняття спадщини
1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час
відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має
подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
{ Частина перша статті 1269 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2435-VI ( 2435-17 ) від 06.07.2010 }
2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем
особисто.
3. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати
заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або
піклувальника.
4. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої,
недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
5. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може
відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття
спадщини.
Стаття 1270. Строки для прийняття спадщини
1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість
місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
2. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від
неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими
спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у
три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або
відмови від її прийняття.
Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він
продовжується до трьох місяців.
Стаття 1271. Прийняття заповідального відказу
1. Якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини
відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу,
вважається, що він його прийняв.
Стаття 1272. Наслідки пропущення строку для прийняття
спадщини
1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею
1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він
вважається таким, що не прийняв її.
2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину,
спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може
подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття
спадщини.
{ Частина друга статті 1272 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2435-VI ( 2435-17 ) від 06.07.2010 }
3. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття
спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий
строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Стаття 1273. Право на відмову від прийняття спадщини
1. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися
від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270
цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається
нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
{ Частина перша статті 1273 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2435-VI ( 2435-17 ) від 06.07.2010 }
відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і
органу опіки та піклування.
років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків
(усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише
з дозволу органу опіки та піклування.
беззастережною.
протягом строку, встановленого для її прийняття.
Стаття 1274. Право на відмову від прийняття спадщини на
користь іншої особи
1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від
прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.
спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно
від черги.
спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.
якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на
користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.
недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233
цього Кодексу.
Стаття 1275. Правові наслідки відмови від прийняття спадщини
за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти,
переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між
ними порівну.
за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у
спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших
спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними
порівну.
відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а
також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.
прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок
за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за
заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними
порівну.
позбавляє його права на спадкування за законом.
Стаття 1276. Перехід права на прийняття спадщини
1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після
відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття
належної йому частки спадщини, крім права на прийняття
обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців
(спадкова трансмісія).
загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що
залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох
місяців.
Стаття 1277. Відумерлість спадщини
1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом,
усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а
також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за
місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про
визнання спадщини відумерлою.
{ Частина перша статті 1277 в редакції Закону N 3795-VI
( 3795-17 ) від 22.09.2011 }
спливу одного року з часу відкриття спадщини.
територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що
заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.
Стаття 1278. Поділ спадщини між спадкоємцями
спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
натурі.
спадкоємців
про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття
спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли
спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до
спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від
настання строку вимоги.
спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами
другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
кредитора
повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен
із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора
особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та
кредитором інше не встановлено.
кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане
спадкоємцям у натурі.